“Град” зі Сходу: чому ЗСУ зазнали втрат під Зеленопіллям

У суботу, 11 липня, виповнюється шість років від дня ракетної атаки під Зеленопіллям, яку здійснили російські артилеристи за допомогою реактивних систем залпового вогню “Град”. Удар було завдано з території, яку Україна не контролювала. В результаті обстрілу, тільки за офіційними даними, 19 українських військовослужбовців загинули, а 93 отримали поранення.

Атака біля Зеленопілля стала першим, найбільш вагомим доказом участі ЗС РФ у війні на Донбасі влітку 2014 року. В подальшому артилерійські обстріли через кордон, на які українські військові не могли відповідати, через побоювання спровокувати повномасштабне вторгнення російської армії, стали головним чинником невдач ЗСУ в прикордонних боях. Що сталося 11 липня 2014 року, розповідає військовий історик, науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею ім. В. Тарновського МИХАЙЛО ЖИРОХОВ.

Починаючи з квітня 2014 року, контроль над українсько-російським кордоном став головним чинником успіху збройної боротьби проросійських бойовиків в районі Слов’янська – Краматорська, а також загального успіху так званої “російської весни” на Донбасі. Тому немає нічого дивного, що росіяни доклали максимум зусиль для того, аби вичавити звідти українських прикордонників.

Вже у травні на місця дислокації прикордонних застав, а також пункти пропуску здійснювався постійний тиск – насамперед, з боку незаконних збройних формувань. Російські прикордонники забезпечували вогневу підтримку під час прориву колон “військторгу”, а російський спецназ масово мінував шляхи постачання. Характерний приклад – 28 червня 2014 року в зоні відповідальності відділу прикордонної служби “Свердловськ” бойовики атакували колону прикордонників та 72-й мехбригади ЗСУ. Причому спочатку були підірвані два радіокерованих фугаси, а потім почався обстріл зі стрілецької зброї. В результаті було поранено двох прикордонників та пошкоджено три УАЗи (всі залишилися на ходу).

1 липня росіяни припинили роботу основних пунктів пропуску “Гуково”, “Куйбишево” й “Новошахтинськ”, що було першим “дзвіночком” щодо різкого погіршення ситуації у прикордонних районах.

Потім різко посилилася бойова активність бойовиків вже на території України – вони стали доволі ефективно застосовувати “блукаючі” 120-мм міномети та протитанкові ракетні комплекси, чого раніше не спостерігалося. Пізніше стало відомо, що саме 10 липня в бій вступили бойовики Гіркіна (Стрєлкова), які вийшли зі Слов’янська та були “розбавлені” місцевими мешканцями, котрі пройшли підготовку в таборах на території Ростовської області.