Українка у 16 років пішла на війну і стала снайпером

Аліна Косовська після 9-ти класів школи поступила в хореографічний коледж у Київ. Коли розпочався Майдан, вона закинула навчання і стала займатися волонтерством. А невдовзі пішла на війну…

Аліна стала добровольцем у «Правому секторі». Свій вік вона звісно приховала. Довго доводилося доводити на ділі, що у військовій справі вона не гірша за хлопців. Спочатку служила в районі Донецька, далі перейшла у тактичну групу «Білорусь», що від «Правого сектора». Майже два роки була у Мар’їнці. Довго добивалася того, аби потрапити саме на бойові позиції. Потім була розвідка, працювала і снайпером, нині ж вона служить у аеророзвідці – у добровольчій групі «Небесна варта», що співпрацює з підрозділами ЗСУ. Окрім цього Аліна активно продовжує займатись волонтерською роботою.

Рідні спочатку критично прийняли рішення дівчини, але змирилися. Адже патріоткою вона була ще змалку. Професійно займалася спортом – художньою гімнастикою, і представляла на змаганнях рідну країну. Навіть удома одну з кімнат облаштувала під спортивну, там був лише килим, і прапор України.

– Ще перед поїздкою на фронт було 2 місяці «учебки». Під час одного з тренувань інструктор сказав таку фразу: дівчині ідеально бути снайпером. От на навчанні я якраз і виконувала роль снайпера. Потім вже командир підрозділу, у якому я була, взяв мене із собою на стрільби, дав гвинтівку і сказав спробувати постріляти. Вийшло досить непогано, як для першого разу, і він почав мене навчати далі, – розповідає Аліна.

Одна справа – навчання, зовсім інша – потрапити в саме пекло війни. Коли ти розумієш, що життя може обірватися кожної миті. І попри те, що відчуття страху звісно було, дівчина не сиділа у куточку, а робила усе, що й інші військові. Командиру нічого не лишалося, як змиритися з тим, що Аліна буде саме на бойових позиціях. Спати у бліндажах, у спальниках в полі, прокидатися від вибухів – все це для неї давно стало звичним життям.

Не зламало її й те, що мало не щодня доводилося бачити смерть побратимів. Дівчина надавала пораненим домедичну допомогу. На рівні з іншими рила окопи…

– Іноді доводилося мотивувати хлопців, коли вони сиділи і нічого не робили, а потрібно було окопуватися. Я брала лопату і йшла, тоді вони вже мусили теж підійматися і братися до діла. Було й таке, що хлопці приходили і просили сфотографуватися з дівчиною, яка риє окопи, – сміється Аліна.

Дівчина-воїн каже, люди вже звикли до війни і до кінця не усвідомлюють, що коїться на передовій. А там щодня гинуть наші військові. В одному із запеклих боїв, коли вона не знала, чи залишився хтось живим з її групи, тримала на кільці гранату, аби лиш не потрапити в полон…

21 вересня Аліні виповнився 21 рік. Свій день народження вона зустріла на війні. Того дня у неї на сторінці у Фейсбуку з’явився допис:

«Мені сьогодні 21. Я не святкую, ні. Я на війні з 16 років. П’ятий день народження я проводжу тут. По клаптиках відгризаючи у ворога свою рідну землю. Копаючи її лопатою, повзучи по ній в невідомість, розглядаючи її з неба. Крок за кроком. П’ятий рік я борюсь за наші міста, кожного мешканця, кожен дім. Я роблю все можливе і неможливе, щоб жовто-синій стяг майорів над моїм містом і в серці кожного його мешканця. Я без емоцій дивлюсь в очі смерті, але плачу від щастя, коли моя Авдіївка співає український гімн. Я віддала боротьбі за кожен клаптик Донбасу свою молодість і своє здоров’я. Близькі мені люди віддали за мою землю життя. І я не готов віддавати ворогу ані сантиметра цієї землі. Чуєте, новообрані? Ви не маєте права забирати у нас те, за що ми боролися. За це заплачена надто висока ціна»…